П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 30, ст.262 )
Провівши згідно з пунктом 1 Постанови Верховної Ради Українивід 28 листопада 2002 року N 258-IV ( 258-15 ) "Про 70-ті роковиниголодомору в Україні" спеціальне засідання з метою вшануванняпам'яті жертв голодомору 1932-1933 років, Верховна Рада Українип о с т а н о в л я є:
Схвалити Звернення до Українського народу учасниківспеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 рокущодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років(додається).
Голова Верховної Ради України
В.ЛИТВИН м. Київ, 15 травня 2003 року N 789-IV
ЗВЕРНЕННЯ
до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років Ми, учасники спеціального засідання Верховної Ради України,керуючись ідеалами гуманізму і соціальної справедливості,відстоюючи права людини і громадянина з позицій загальнолюдськихцінностей, звертаємося до Українського народу - громадян Україниусіх національностей у рік трагічної дати у нашій історії -70-річчя голодомору, організованого сталінським тоталітарнимрежимом. Вітчизняна і міжнародна громадськість відзначають 70-тіроковини української національної катастрофи, коли, певно, впершев історії людства конфіскація продовольства була застосованадержавою як зброя масового знищення її власного населення зполітичною метою. Голодомор 1932-1933 років, що став нелюдськимзасобом ліквідації мільйонів українців, є підтвердженням злочинноїсуті тодішньої влади. Жорстоке вилучення урожаю 1932 року і вивезення його за межіУкраїни, конфіскація у кожної селянської родини усіх продуктівхарчування, руйнування святинь і храмів, масові репресіїукраїнської інтелігенції та духовенства - все це спрямовувалося напідрив національного духу українства, викорінення його еліти,ліквідацію економічної незалежності селянства. Тотальне винищення мільйонів українських хліборобів штучнимголодом стало свідомою терористичною акцією політичної системисталінізму. Поруйновано соціальні основи української нації, їївікові традиції, підірвано духовну культуру і унікальну етнічнусамобутність. Трагедія голодомору 1932-1933 років в Українівпродовж багатьох десятиліть не просто замовчувалася, а й офіційнозаперечувалася державною правлячою верхівкою СРСР. Її причини,характер, механізм організації і масштаби ретельно приховувалисяне тільки від міжнародного співтовариства, а й від кількохпоколінь наших співвітчизників. Та спроби навіки замовчати іпоховати у плині історичного часу правду про голодомор1932-1933 років виявилися марними. Про цю Катастрофу України ще з1933 року знали і писали на Заході. Конгрес США у 1988 роціофіційно визнав голодомор 1932-1933 років геноцидом українськогонароду, тоді ж це зробила Міжнародна комісія юристів. Щодо громадян України, то для них істина про події1932-1933 років стала відкриватися напередодні розпаду СРСР. Саметоді був покладений початок прориву в офіційному замовчуванні цихтрагічних фактів історії. Сьогодні можна з упевненістю твердити, що перші слова правдипро голодомор 1932-1933 років відіграли помітну роль унаціональному відродженні, стали одним з важливих чинниківздобуття незалежності України. Разом з тим ми вважаємо, що в умовах незалежної Українистрахітливу правду про ті роки має офіційно оприлюднити держава,оскільки голодомор 1932-1933 років був свідомо організованийсталінським режимом і повинен бути публічно засуджений українськимсуспільством та міжнародним співтовариством як один з найбільшихза кількістю жертв у світовій історії факт геноциду. Ми, учасники спеціального засідання Верховної Ради України14 травня 2003 року, чинимо це сьогодні, визнаючи голодомор1932-1933 років актом геноциду українського народу за диявольськимзадумом сталінського режиму. Ми вважаємо, що кваліфікація цієї Катастрофи українськоїнації як геноциду має принципове значення для стабілізаціїсуспільно-політичних відносин в Україні, є важливим чинникомвідновлення історичної справедливості, морального зцілення кількохпоколінь від страшного соціального стресу, незаперечним доказомнезворотності процесів демократизації суспільства, суворимзастереженням спробам встановити в Україні нову диктатуру,нехтувати найголовнішим правом людини - правом на життя. Розглянувши питання про голодомор як акцію геноциду наспеціальному засіданні Верховної Ради України, ми певною міроювиконали свій громадянський, патріотичний обов'язок перед пам'яттюмільйонів людей, перед підростаючим поколінням. Разом з тим ми глибоко усвідомлюємо, що лише після наданняофіційної - на найвищому державному рівні і від імені усіх гілоквлади в Україні належної політико-правової оцінки такій соціальнійКатастрофі в історії нашої Вітчизни, якою був голодомор1932-1933 років, гідного щорічного вшанування його незліченнихжертв, доведення факту цього голодомору як геноциду українськогонароду до світової громадськості - лише після цього ми можемоназиватися повноцінною цивілізованою Нацією. Не забуваймо минулого в ім'я майбутнього!
Nessun commento:
Posta un commento